Фізична особа має право на залишення письмового розпорядження на випадок своєї смерті. Цивільний кодекс України цей акт одностороннього волевиявлення визначає як заповіт.
Особливості оформлення заповітів у нотаріуса
Першочерговою умовою засвідчення заповітів є наявність повної дієздатності особи, яка бажає його оформити.
Порядок оформлення та зміст документів також мають низку вимог: заповіт в обов’язковому порядку має бути складено в письмовій формі, у ньому мають міститися дата і місце його складання, а також народження заповідача. Крім того, цей документ підписується виключно заповідачем.
Безпосередньо перед посвідченням заповіту нотаріус здійснює його перевірку на відсутність протиріч законодавчим нормам.
Під час оформлення заповіту слід враховувати, що його зміст має бути викладено так, щоб надалі унеможливити різне трактування волі заповідача, що може бути причиною суперечок між спадкоємцями та неможливістю отримання права на спадщину конкретним спадкоємцям. Щоб уникнути подібних інцидентів, нотаріус роз’яснить особливості написання тексту.
Засвідчити заповіт можна без надання документального підтвердження наявності права власності на майно, що належить заповідачу.
Протягом свого життя заповідач має право скласти не один заповіт. Посвідчення кожного наступного документального волевиявлення нівелює дію попередніх повністю або в частині, що суперечить їхньому тексту. Також спадкодавець має право скасувати дію існуючого документа без складання нового замість нього.
Однією з особливостей заповіту є особисте подання його нотаріусу. У цьому випадку представництво інтересів заповідача, зокрема й за оформленою нотаріально довіреністю, не допускається.
Отримати детальну консультацію щодо тексту заповіту, а також скласти і засвідчити його ви зможете, звернувшись до нотаріуса Сеніної Ольги Олександрівни.
Складання заповіту проводиться в письмовій формі. Він може бути написаний від руки або набраний і роздрукований з використанням спеціальних технічних засобів. Заповідач має право написати документ самостійно або попросити зробити це нотаріуса. У другому випадку після складання тексту заповіту, нотаріус озвучить його повністю. Про ознайомлення з його змістом заповідачем робиться відповідний напис із підписом.
У тих випадках, коли через фізичні особливості або стан здоров’я заповідач не може самостійно підписати документ, він має право дати згоду на проведення цієї процедури іншій особі. Право залишити підпис від імені заповідача не мають зацікавлені особи (ті, на чию користь складено заповіт).
Свідки
Процедура посвідчення заповіту може проводитися в присутності свідків, якщо таке бажання виявить сам заповідач. Обов’язковою присутність свідків під час посвідчення цього документа є в тому разі, якщо особа, яка його оформляє, через особливості здоров’я не має фактичної можливості прочитати текст. У цьому разі до процедури залучаються не менше двох дієздатних свідків.
Як свідків не можуть бути залучені:
- нотаріус, який посвідчує заповіт;
- особи, які згідно із заповітом виступають спадкоємцями, а також їхні родичі;
- особи, які через свої особливості не здатні самостійно прочитати і підписати документ.
У разі залучення свідків у тексті заповіту відображаються їхні особисті дані, як-от ПІБ, місце проживання, дата народження, а також серія та номер паспорта, дата й орган, що здійснив його видачу. До проставлення підписів під текстом, заповіт має бути зачитаний залученими свідками вголос.
Зміст заповіту
При складанні заповіту слід враховувати той факт, що майно заповідача може перейти його спадкоємцям виключно у власність. Однак при цьому заповідач має право захистити інтереси третіх осіб, обумовивши в тексті документа той факт, що спадкоємець зобов’язується надати право користування майном конкретним особам або будь-якою його частиною.
Крім того, заповідач має право вказати умови, виконання яких дасть змогу отримати спадкоємцю у власність майно. Наприклад, такою може бути народження дітей у спадкоємця, отримання певного типу освіти тощо. Однак, висунута умова має бути правомірною і не суперечити моральним та етичним принципам.
Текст заповіту також може бути доповнений особистими розпорядженнями, що не стосуються спадкування. Наприклад, такими виступають бажання бути похованим у конкретному місці та інше.
Посвідчення секретного заповіту
Цивільний кодекс України визначає секретним такий заповіт, який складається заповідачем особисто і посвідчується нотаріусом без ознайомлення з його текстом. До змісту заповіту пред’являються загальні вимоги до складання цього типу документів.
Для збереження таємниці заповіту, його подають нотаріусу в підписаному особисто заповідачем заклеєному конверті, на якому проставляють засвідчувальний напис і печатку нотаріуса, після чого поміщають його в інший конверт і опечатують. Таким чином, воно приймається на зберігання. Видача свідоцтва про прийняття заповіту на зберігання видається за запитом заповідача.
За фактом смерті особи, при наданні відповідного свідоцтва, нотаріусом буде призначено конкретну дату і час оголошення тексту заповіту. Відсутність відомостей про місце проживання потенційних спадкоємців тягне за собою подачу оголошення нотаріусом у засоби масової інформації. Якщо ж воно відоме, то про дату і місце відкриття заповіту їх повідомляють листом.
У процедурі розкриття конверта крім родичів покійного беруть участь не менше 2 свідків. Оголошення заповіту відбувається виключно після підписання протоколу нотаріусом і присутніми свідками, в якому відображається, чи не порушена цілісність конверта, а також відсутність можливих виправлень у самому документі і повний його текст. Наявність будь-яких неясностей або неоднозначних для розуміння моментів, способів їхнього трактування з боку спадкоємців і досягнення угоди щодо них також підлягають протоколюванню. У разі якщо не вдалося досягти домовленості на цьому етапі, спадкоємці можуть звернутися до суду.
Після оголошення секретний заповіт підлягає зберіганню в нотаріальній конторі або державному архіві, залежно від того, до приватного чи державного нотаріуса звертався заповідач за життя.
Скасування заповіту
Процес скасування заповіту ініціюється шляхом подання відповідної заяви нотаріусу заповідачем або шляхом посвідчення нового заповіту, який автоматично скасовує дію попереднього документа. У разі подання такої заяви підпис на ній підлягає нотаріальному посвідченню. Скасування дії секретного заповіту відбувається за тією самою процедурою, а конверт, що зберігається у справах нотаріуса, повертається заповідачу.
Спільний заповіт подружжя підлягає скасуванню виключно за умови наявності згоди і чоловіка, і дружини.
Спадковий реєстр
Крім процедури посвідчення заповіту заповіти в обов’язковому порядку реєструються у Спадковому реєстрі. Порядок реєстрації регламентовано Положенням про спадковий реєстр.
Документи для посвідчення заповіту
Звертаючись до нотаріуса з метою оформлення заповіту, необхідно надати оригінали паспорта та ідентифікаційного податкового номера. Крім того, знадобиться й інформація про майно, яке особа бажає заповісти, а також відомості про спадкоємця, що включають його ПІБ, дату народження, ІПН і місце реєстрації.